Бреттон-Вудська система

Бреттон-Вудська система – економічна модель, що регулює міжнаціональні правила проведення фінансових розрахунків та звернень.

Фундаментом для її розробки стала Бреттон-Вудська конференція, що пройшла в 1944 (у Бреттон-Вудс, США).

Бреттон-Вудська угода дала старт діяльності двом відомим фінансовим інститутам, що працюють до цього дня:

• Міжнародний валютний фонд (МВФ);
• Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).

МВФ був сформований для надання коротких і середніх за терміновістю позик країнам, які мають брак грошей. Позика надається на затверджених стандартах, прописаних у статуті структури.

Банк реконструкції та розвитку – філія Світового банку – організація, основне завдання якої – підтримка економіки країн, що у процесі економічної еволюції, за допомогою кредитування. Країни, що розвиваються, можуть отримати кредит від цієї структури на певних умовах.

Підписали Бреттон-вудську угоду члени Організації Об’єднаних Націй. Серед них був колишній Радянський Союз, який підписав, але не ратифікував договір.

У 1970-х роках модель змінилася на Ямайську систему, засновану на принципах вільної торгівлі банкнотами. Вона заклала основи того, як виглядає нинішня структура міжнародного ринку Форекс.

Зміст статті:

• Бреттон-Вудська валютна система: історія створення та цікаві факти
• Бреттон-Вудська конференція: основні засади
• Подальша доля системи

Бреттон-Вудська валютна система: історія створення та цікаві факти

Читачам tradernew.pro буде цікаво дізнатися, що на фотографії вище зображено готель «Гора Вашингтона» у селищі Бреттон-Вудс, де проходила знаменита нарада, в якій брали участь:

• США;
• Бельгія
• Австралія;
• Іран;
• СРСР;
• Югославія;
• Бразилія;
• Ірак;
• Єгипет;
• Нова Зеландія;
• Китай;
• Ісландія;
• Польща;
• Франція;
• Чехословаччина;
• Великобританія;
• Мексика;
• Нідерланди та інші.

Цікавим є той факт, що одним із підписантів договору був СРСР. Підпис на документі представника країни означав, що Радянський Союз теоретично входив і схвалював економічну модель, основною грошовою одиницею якої визнавався американський долар. Історики вважають, що причиною, через яку СРСР взяв участь у зборах, стала пряма обіцянка президента США Рузвельта дати СРСР безвідсотковий кредит розміром 6 мільярдів золотих доларів США. Деякі історики вважають, що сума обіцяного кредиту дорівнювала 10 мільярдам. До речі, СРСР так і не отримав обіцяної позики, оскільки керівництво країни відмовилося затвердити досягнуті в США домовленості.

 Бреттон-Вудська конференція проходила в 3 етапи:

1. Заснування Міжнародного валютного фонду;
2. Заснування Міжнародного банку реконструкції та розвитку;
3. Розв’язання питань міждержавного фінансового співробітництва.

Результатами засідань стало заснування двох вищезгаданих організацій та запровадження принципів формування котирувань.

Бреттон-Вудська конференція: основні засади

Бреттон-Вудська конференція ліквідувала грошову модель, засновану на системі, де за головну одиницю розрахунків приймали затверджену кількість золота. За фактом головною валютою світу став американський долар. Вартість золота фіксувалася – $35 за тройську унцію.

Основні тези, які закріпила Бреттон-Вудська система:

• Затвердження непохитних курсів обміну для національних валют держав, які брали участь у саміті, стосовно головної валюти.
• Зміна котирувань допускалася виключно у разі знецінення та ревальвацій.
• За допомогою валютних втручань центробанки держав-учасниць зобов’язувалися забезпечувати курс нацвалюти. Допускалося відхилення не більше одного відсотка, як у більший, так і у менший ступінь від цього стандарту.
• Основні сполучні системи – МВФ та МБРР. Перша організація дає позики у твердій валюті для покриття нестачі фінансових балансів та допомоги нестабільним грошовим одиницям, контролює виконання принципів функціонування фінансових систем держав-учасниць, забезпечує співпрацю між ними. Друга – надає допомогу країнам, що розвиваються.

Бреттон-Вудська фінансова система ухвалила, що долар стає засобом міжнаціональних розрахунків. Фактично він став головною грошовою одиницею світу, тоді як перед ним головним засобом розрахунків служило золото.

Причиною вибору саме цієї грошової одиниці стало те, що в середині двадцятого століття Сполучені Штати мали найбільший резерв цього дорогоцінного металу – близько 70% від усього запасу планети.

Грошові інтервенції почали вважатись способом пристосування фінансової системи до навколишніх вимог, рівносильно передачі золота для врегулювання балансу в часи золотого стандарту.

Котирування валют дозволялося змінювати лише у разі суттєвого дисбалансу цін.

Подальша доля системи

Бреттон-Вудська валютна система проіснувала понад 30 років, прийшовши з часом у занепад.

У 1968 р. було сформовано дуальний ринок золота. На приватному ринку ціна долара диктувалася згідно із законом попиту та пропозиції, тоді як для центральних банків зберігався затверджений курс.

У серпні 1971 р. президент США Ніксон повідомив про заборону конвертації долара за курсом нацбанків у золото. Заборона формально носила не постійний характер, хоча фактично означала вихід Сполучених Штатів із системи.

17 грудня 1971 р. ціна долара просіла стосовно золота майже на вісім відсотків. Курс, на який раніше орієнтувалися інші країни, збільшився до $38 за унцію. Але обмін грошей на метал не поновився.

16 березня 1973 р. відбулася Ямайська конференція у місті Кінгстон, що підкорила котирування валют ринковим вимогам. Котирування перестали бути затвердженою величиною та могли змінюватися під впливом ринкових подій. Таким чином, модель закріплених обмінних курсів перестала існувати.

У 1976 р. в ході чергового саміту обговорювалися різноманітні моделі взаємин, а також було внесено низку поправок до статуту Міжнародного валютного фонду. Тоді було прийнято вдосконалену модель міжнаціональних відносин у вигляді необмежених взаємних конвертацій та створено позабіржовий ринок Форекс – умовний міжбанківський майданчик обміну валюти за вільними цінами.

Апогеєм саміту стала Ямайська фінансова система. Базова її відмінність від Бреттон-Вудської системи полягала в тому, що відтепер курси валют диктувалися не урядами, а ринком – потребою та пропозицією на ту чи іншу грошову одиницю. Фактично, національні валюти країн стали звичайним товаром, який можна було придбати або продати.

Ямайська модель фінансових взаємин функціонує у світі й сьогодні. Вона скасувала золотий стандарт і призвела до його демонетизації.

Сьогодні економісти всього світу розробляють нові стратегії та ефективніші правила фінансових взаємин у рамках Антикризового саміту G20 та Лондонського саміту G20, щоб не допустити глобальної економічної кризи.

Про те, що таке валютна інтервенція, читайте в нашій статті за посиланням.